Роздуми про терапію

"Про сімейні консультації"

Блог психолога
"Про сімейні консультації"

Батько, який не може зустрічатись з проблемами дитини.
Сьогодні подумала про те, скільки чоловіків залишаються у сімї виховувати дитину інваліда, скільки чоловіків беруть на себе відповідальність за реакції і поведінку своїх дітей, скільки чоловіків зустрічаються з вчителями, приходять на консультації до психологів разом з дітьми ...
Зазвичай мало...
Часто їх позиція : "Це ви (дружина і дитина) ходіть до психологів, лікуйтесь, а я нормальный, мені нічого позоритись разом з вами..."
Згадується багато сімейних консультацій, на які прийшли батьки. Ті, кому вистачило бажання і сміливості прийти...
Це було дуже важливо і цінно для всіх, для дружин, для дітей...
На консультаціях завжди спостерігаю як почувається батько "проблемної" дитини. Наприклад хлопчика який б'ється, матюкається, обманює і краде у батьків гроші.... Або батько дівчинки, якою не задоволені вчителі, яку не люблять однокласники, яка грубить, та відштовхує від себе усіх, хто намагається з нею контактувати....
І знаєте, що спільного в усіх батьків (тат) - їм усім дуже соромно за своїх дітей. І цей сором на стільки сильний, що не дає можливості зустрічатись з проблемами дитини. І, відповідно, домогти своїй дитині, почути, зрозуміти її... І, щоб не відчувати свій сором, чоловіки починають тікати у телефон, у важливі справи, у роботу, у розповіді про те, як правильно виховувати дитину....
Це,мабуть про те, що часто нам дуже важко і соромно усвідомити свою причетність до "ненормальності" власної дитини... Адже тоді, можливо, доведеться визнати і свою не ідеальність...
Але лише так можна відновити контакт зі своєю дитиною, повернути любов і довіру, допомогти своїй дитині...
Психолог не вирішить проблему, якщо її не будуть вирішувати батьки.
Так, я, по честному, у захваті від батьків, що приходять на консультації разом із своїми дітьми. І хоч, іноді вони ховаються у телефони, у важливі звінки, та не важливі розмови, все ж таки, їм вистачає сміливості і сил зустрічатись зі своєю "ненормальністю" і зрозуміти про що "ненормальність" їхньої дитини.
І тоді все прояснюється, і стає зрозуміло що робити, як допомогти дитині замість того щоб карати.
Made on
Tilda