Роздуми про терапію

Про розвиток дитячої психіки

Останнім часом дуже багато говорю про це на консультаціях, спробувала передати це текстом. Вийшло багато, але... якось так...
Фрейд, Юнг.... Свідоме, підсвідоме, образи, фантазії...Це те, що досі для когось ставить психологію під сумнів як магію чи шарлатанство...
А зараз нейропсихологія. Це коли під мікроскопом вивчають мозок і ті процеси, які в ньому відбуваються, і те, як це пов'язано з нашим організмом, почуттями, поведінкою.
Отже, що насправді відбувається у дитинстві , і чому дійсно дуже важливо бути спокійними та люблячими до дітей.
Період вагітності і народження. Формується стовбур головного мозку.
Це та ділянка мозку, яка відповідає лише за інстинкти - дихати, рухатись їсти, спати, какати, відчувати небезпеку.
Перший рік життя формується лімбічна система - це емоції: посміхатися, плакати, сердитись...
А ще пізніше - лобна ділянка. Там інтелект, самоконтроль, логіка, мислення, відповідальність.
І ось що відбувається. Якщо на етапі раннього формування (вагітність, народження) дитина відчуває небезпеку, наприклад агресія, незадоволення з боку дорослих, або дитина відчуває небезпеку з реакцій дорослих, наприклад страх за життя чи здоров'я дитини. Активізується і посилюється навантаження на ту ділянку мозку, яка вже зформована - інстинкти. Мозок активно шукає способи пристосування до оточуючого напруження і виживання у цій атмосфері. Це значить, що мозок призупиняє виконання звичайних функцій (регулювання процесів сну, травлення) і починає працювати в режимі стресу. Відповідно з'являються порушення травлення, сну....
Але найбільш важливо розуміти, що в цей час тормозиться розвиток наступної ділянки головного мозку - там де мають адекватно виражатись емоції. І вже через рік - два ми маємо дитину, що не може заспокоїтись, емоції якої зашкалюють. Організм такої дитини посилено виробляє адреналін з кортизолом - гормони стресу. Вони є досить токсичними, викликають звикання, і є необхідними лише в рідких випадках.
Так от, поки дитина істерить, боїться, злиться.... Навантаження знову ж таки йде на першу ділянку - інстинкти, і другу не достатньо зформовану, емоції. А це означає що знову ж таки порушення функціонування організму. Бо усі ресурси мрзку наараленні на те, щоб якось з цим справлятись, тобто виживати при навантаженнях, а не на формування нових здібностей.
А вже настав час для формування третьої, лобової частини - там наше вміння контролювати себе, наша логіка, і інтелект, фізика, математика і високі матерії...
Думаю про наслідки зрозуміло....
Дитина далі не може справлятись з напруженням, емоціями, а пізніше відчує, що не може розуміти шкільні предмети, важко засвоювати матеріал... Вона почувається агресивною або тривожною....
При цьому оточення, батьки, вчителі сприймають це як погана дитина, і продовжують тиснути, створюючи напруження.... Замкнене коло...
Так от. Таблеток від усього цього немає. Позбавитись травматизації та її наслідків можна в умовах здорової атмосфери любові, захищеності, тепла і довіри.
Цього потрібно багато і довго. Не одну і не дві зустрічі.
На зустрічах із психотерапевтом передбачається саме така атмосфера. І добре якщо усі члени сім'ї приходять на ці зустрічі. Тоді дійсно є шанси для виходу із травиатизації і подолання її наслідків.
Made on
Tilda