Фрейд, Юнг.... Свідоме, підсвідоме, образи, фантазії...Це те, що досі для когось ставить психологію під сумнів як магію чи шарлатанство...
А зараз нейропсихологія. Це коли під мікроскопом вивчають мозок і ті процеси, які в ньому відбуваються, і те, як це пов'язано з нашим організмом, почуттями, поведінкою.
Отже, що насправді відбувається у дитинстві , і чому дійсно дуже важливо бути спокійними та люблячими до дітей.
Період вагітності і народження. Формується стовбур головного мозку.
Це та ділянка мозку, яка відповідає лише за інстинкти - дихати, рухатись їсти, спати, какати, відчувати небезпеку.
Перший рік життя формується лімбічна система - це емоції: посміхатися, плакати, сердитись...
А ще пізніше - лобна ділянка. Там інтелект, самоконтроль, логіка, мислення, відповідальність.
І ось що відбувається. Якщо на етапі раннього формування (вагітність, народження) дитина відчуває небезпеку, наприклад агресія, незадоволення з боку дорослих, або дитина відчуває небезпеку з реакцій дорослих, наприклад страх за життя чи здоров'я дитини. Активізується і посилюється навантаження на ту ділянку мозку, яка вже зформована - інстинкти. Мозок активно шукає способи пристосування до оточуючого напруження і виживання у цій атмосфері. Це значить, що мозок призупиняє виконання звичайних функцій (регулювання процесів сну, травлення) і починає працювати в режимі стресу. Відповідно з'являються порушення травлення, сну....
Але найбільш важливо розуміти, що в цей час тормозиться розвиток наступної ділянки головного мозку - там де мають адекватно виражатись емоції. І вже через рік - два ми маємо дитину, що не може заспокоїтись, емоції якої зашкалюють. Організм такої дитини посилено виробляє адреналін з кортизолом - гормони стресу. Вони є досить токсичними, викликають звикання, і є необхідними лише в рідких випадках.
Так от, поки дитина істерить, боїться, злиться.... Навантаження знову ж таки йде на першу ділянку - інстинкти, і другу не достатньо зформовану, емоції. А це означає що знову ж таки порушення функціонування організму. Бо усі ресурси мрзку наараленні на те, щоб якось з цим справлятись, тобто виживати при навантаженнях, а не на формування нових здібностей.
А вже настав час для формування третьої, лобової частини - там наше вміння контролювати себе, наша логіка, і інтелект, фізика, математика і високі матерії...
Думаю про наслідки зрозуміло....
Дитина далі не може справлятись з напруженням, емоціями, а пізніше відчує, що не може розуміти шкільні предмети, важко засвоювати матеріал... Вона почувається агресивною або тривожною....
При цьому оточення, батьки, вчителі сприймають це як погана дитина, і продовжують тиснути, створюючи напруження.... Замкнене коло...
Так от. Таблеток від усього цього немає. Позбавитись травматизації та її наслідків можна в умовах здорової атмосфери любові, захищеності, тепла і довіри.
Цього потрібно багато і довго. Не одну і не дві зустрічі.
На зустрічах із психотерапевтом передбачається саме така атмосфера. І добре якщо усі члени сім'ї приходять на ці зустрічі. Тоді дійсно є шанси для виходу із травиатизації і подолання її наслідків.
