Роздуми про терапію

Лише інфантил вважає що він працює тому що повинен.

Блог психолога
Лише інфантил вважає що він працює тому що повинен.
Сьогодні про дорослий вибір бути дорослим.
Як на мене, то дуже не проста і, в певній мірі, категорична тема. Не про те як правильно, чи як повинно бути. Це про просту реальність, таку, якою вона є.
На консультаціях дуже часто зустрічається така позиція, коли дорослі, цілком розумні і фізично здорові люди говорять : " Я не можу достатньо заробляти чи влаштуватись на гарну роботу, бо у країні криза"... "Я не можу подбати про себе, про своє здоров'я, свій розвиток бо у мене діти... "Я не можу переїхати жити там де хотів би, бо тут у мене родичі, друзі... "
На справді можеш. І це твоя внутрішня позиція, твій вибір.
Ти не змінюєш роботу, витрачаєш весь свій час на дітей, залишаєшся у цьому місті не тому що повинен, а тому що ти так хочеш.
Це твій вибір. Адже фізично ніщо не заважає тобі робити інше. Жодні закони природи, фізики, чи навіть суспільства цьому не перешкоджають. Не можеш ти лише те, що обмежується твоїми фізичними можливостями. Наприклад, ти дійсно не можеш літати без спеціальних технічних засобів, або не можеш самостійно переміщати предмети вагою 1000 кг...
А от не турбуватись про своїх дітей ти можеш. Адже ніхто фізично не тримає тебе за руки і твоїми руками робить щось для дітей... Ти можеш повністю залишити своїх маленьких дітей і про них потурбується держава.
Ніхто фізично не утримує тебе і не пристебнув наручниками до місця роботи чи місця проживання.
Ти можеш не ходити на роботу, а, наприклад, сидіти десь на площі з коробкою, і цілком ймовірно що хтось поділиться з тобою булочкою або гривнею. Ти можеш залишити своїх родичів і переїхати в інше місто чи країну і ніколи не спілкуватись з ними... Або спілкуватись....
Тобто це не примус відносно тебе, а твій власний внутрішній вибір.
Ти вибираєш турбуватись про своїх дітей, тому що хочеш для них гарного життя, або хочеш почуватись гарним батьком, або боїшся осуду, або...... список можна продовжувати, і все це не про зовнішній примус, а про внутрішні бажання, потреби, переконання....
Саме в цьому і є різниця між зрілою та інфантильною позицією - усвідомлення і розуміння того, що впливає на моє життя... Зовнішні фактори чи внутрішні відчуття, потреби і, відповідно, мій власний вибір...
І якщо ти відчуваєш , що прийшов час розібратись із своїми внутрішніми потребами, відчуттями, заборонами, переконаннями і стати Автором свого життя, приходь.
Я готова супроводжувати тебе у цьому процесі.
Made on
Tilda