Терапевтична група це завжди про слабкість про ранимість, про беззахистність, часто про безпомічність, про чесність і про любов...
І чим зріліша і сильніша група, тим більше у ній можливостіей для дуже чуттєвих, тонких і глибоких переживань. В умовах сильної, зрілої групи багато місця для правди, для чесності, для інтимності...для розпакування і проживання витіснених страхів, болю... І це про життя.... Адже в житті все так само...

Це якось дуже по справжньому і чесно, коли ти відчуваєш, що можеш з чимось погодитись, або щось змінити не від слабкості чи недостатності сил доказати протилежне, не через потребу самоствердитись, не від страху залишитись в ізоляції незрозумілим і відторгнутим, а від ВІДЧУТТЯ ВНУТРІШНЬОЇ МОЖЛИВОСТІ прийняти і погодитись, і вже з цієї точки взаємодіяти з цим.

Це коли інша, відмінна від твоєї, правда невикликає внутрішнього супротиву і розширює, а не руйнує, твоє уявлення про світ. Це про внутрішнє відчуття можливості і бажання наблизитись, доторкнутись до того що є на справді, навіть якщо ця правда якась "не така", або "дуже сильно не така". І тодіце про зрілість, про цілісність, про можливість взаємодіяти зі світом не під впливом внутрішніх страхів, супротивів і захисних механізмів, а з позиції спокійного, свідомого вибору.