З чим я насправді працюю, і чому не можу відповісти своїм клієнтам на запитання "що робити?"
Хоч іноді так хочется... Іноді навіть невитримую, і розповідаю що робити)))... Але, насправді, це зовсім не те, що має відбуватись у психотерапії.

Точкою роботи психотерапевта є не те що відбулось, або має відбутись із клієнтом. Не зовнішні події чи об'єкти, а зміщення уваги у середину. Це те,як клієнт сприйняв, відчуває, переживає те що відбулось - це саме те, з чим ми працюємо. Не дії, а переживання клієнта. Ми працюємо не з зовнішніми подіями і пошуком того, як на них впливати, а з внутрішніми переживаннями, з тим, як ти себе у цьому почуваєш, що це для тебе означає...

У житті відбуваються різні події... Втрати, хвороби, розлучення, землетруси, згвалтування, війни та обмани... І це все про дуже складні переживання. Іноді дуже важкі переживання відчувається за межею  можливостей їх витримати - "я не можу після цього жити..." І саме у цій точці починається розщеплення психіки. Фізично людина пррдовжує жити, а ємрційно ні. Емоційно людина ніби померла...

 Шкала від нуля до десяти, де нуль - це точка абсолютного спокою і блаженства, а десять - точка після якої дійсно вже нічого не відбувається, це точка фізичної смерті. І ось на цій шкалі поміщаються усі наші відчуття і страждання. Важливо із зони неможливого помістити переживання на цю шкалу, тобто у точку що знаходиться до десятки. І саме у цей момент стає можливо жити далі, відчувати, і, саме головне! ОБИРАТИ те, як я буду з цим далі жити, чим я далі буду наповнювати своє життя, якими смислами, цінностями, орієнтирами... Ми самі можемо це для себе обирати...